Найти на сайте: параметры поиска

 

    


Телефон:
+380980057302


    
Email для писем:
viktan.info@gmail.com
  Я в 
  Я в 
  Я в 
 
  Я в 
  Я в 
  Я в 

 


Консультация Диагностика Приворот Стоимость Услуг
0 RSS-лента RSS-лента

Моя творчість

Автор блога: rostislav9999
Шукаю крову Азгарду,
Як люди Божого покрову,
Щоб не бачити крові народу,
Гетьманського славного роду.
Не хочу від бога нагороду,
Мої пращури язичницького хороводу.
Предки вірили в вогонь і води
В паралельні світи знали проходи.
Написати для читацького загалу,
Ні ,не попаду в Валгаллу,
Там Одін бенкети веде і славу,
Ні ,це значить ні ,моя держава в вогні,
А ворог п'є шампанське у вині,
І гинуть люди безневинні.
Шукаю крову Азгарду,
Мої предки козацького гарту.
Якби Господь не розпустив свою варту,
Не просив би у Одіна таланту,
На небі війна, війна черствого сорту,
Один іде до бога інший чорту.
Крову Азгарду шукаю,
Не відкриються ворота раю,
Надію в серці плекаю,
Щоб прийшли духи землі,
Як колись у туману імлі.
Кельти мертві, Моріган немає,
А моя земля в крові втопає
Щастя Україні хоча б невеличкого,
Щоб забули прокляття Хмельницького
Перемогти ворога заклятого
Правителя нема ні першого ні п'ятого.
Крову Азгарду де вічні холоди
І людству вдосталь хліба і води.
Булаву хоча б гетьманську,
Перемогти армію шаманську,
Тризуб і ера водолія ,в ворога в голові олія.
Крову Азгарду, поетам таланту,
Воїнам меча і гарту,
На Русь пішов диктатор!
Хоче спалить і герб і прапор.
Нащадки гіперборейців,
Хочем бути краще європейців
Не захистив нас бог війни,
І гинуть України сини
На вершині технічного прогресу
Хай захистить нас меч Ареса
Пістолі, булаву клейноди
Нехай Москва піде під воду,
Нехай вогонь жита попалить,
І вітер не дає імлу
Тому хто розпалив війну.
Молитва на скрижалі висяча,
Впаде від країни тисяча
Хрестив державу Володимир
А інший поламав державний мир.
Замерзає, і постане жар
А Київський престол посяде цар
Нове вчення наче світлу квітку
А губителю катівську клітку...
Де ви, берегині?
В серці немає твердині..
Де ви, нижчі божества,
Де сила блаженства?
Ви десь там в ірії живете,
Рікою з потойбіччя пливете,
А я ось тут у явному світі,
І не згадають берегині в літі,
Берегині, прийдіть поможіть!
У коханні не можу летіть,
Берегині ,хранителі роду,
Напишу вам я цілую оду
Тільки прийдіть освятіть нашу воду,
Берегині ,я плід вашого роду,
А значить- частина родоводу,
Де ваша священна обитель?
Просить вас роду хранитель:
Прийдіть нижчі божества,
Захистіть від чаклунства,
Богині-берегині ви могутні,
На Вкраїну нападають трутні,
Ви берегині могутні ,
Захистіть ,поставте знамена роду!,
Освятіть вогонь і воду,
Відновіть корінь родоводу,
Не дайте впасти славетному роду
Де ти великий вершник?
Не народився суперник,
Де ти Новий Єрусалим,
Сонм ангелів з ним.
Де ти нове причастя?
Де ти неньки-України щастя?
Де ти нова Київська Русь?
Де країна, якою горджусь?
Де паломників культура,
Де для лукавого тортура??
Де наказання для осквернителя трону?
Де анафема з Афону..
Де царство на тисячу літ?
Де із Богом новий завіт,
Де слово Аврааму,
Будівництво господу храму,
Де з Моєсеєм священний завіт
І Шевченка калиновий заповіт?
Вершник великий прийди,
У храм Софіївський ввійди,
І скажи : «Не буде війни!
Де ти дама з золотим волоссям?
І три вогненні колісниці,
Жива вода із криниці,
Що нагодує бідних і слабких,
Зупинить війну. Сатана притих,
І згадаємо давній апокриф
Дух з потойбіччя, прийди,
Дух з потойбіччя веди,
Дух ,що пішов в небуття,
Дух з пращурів життя,
Дух прадавній, дух Богдана,
Місія його жадана,
Дух воїна, дух Хмельницького,
Вставай із небуття,
Вертай країну до життя,
Одна булава та три гетьмани,
Нема в країні отамана,
Життя пусте життя омана,
Вертай ,Богдане, товариство слави,
Веди Богдане на Москву облави,
Нема без тебе булави,
Вставай з могили ,гетьмане великий,
На нас іде янус двуликий,
Вставай де нема небуття,
Подаруй нащадкам життя..
Дух твій не знає покою,
Поки не проведеш гетьмане рукою.
Ставай, Богдане, заклинаю,
Вставай ,Богдане, дух твій закликаю.
Давай ,Хмельницький, слово честі,
Здобудь нащадкам ти почесті,
Прийди із небуття-химери,
Напишуть кобзарі-Гомери.
Твій дух не упокоїться довгенько,
Веди на москалів швиденько
Веди, Гетьмане ,характерників,
Здолай пекельних тих суперників
Війна ,Богдане, війна
Веди за собою Богуна,
Всі характерники ідуть до бою
Хай лихо омине нас стороною
Йдуть москвичі на нас війною,
А підуть із труною.
Батьку ,Богдане ,веди нас у ніч
Нехай нарешті відродиться Січ!!
Могутня держава, іде на малу,
Але Бог сказав не бути злу,
Забули люди про Бога,
До пекла вела дорога,
Богородиця заплакала,
Із неба сльоза капала,
Христос сказав тій матінці святій,
Чинити зло не буде лиходій.
А люди в Україні бідні й ниці
І почалося як у страшнім сні
Веде державу лицар на коні,
Корупцію долає, державу підіймає,
За ним на вогні колісниці
Іде Пророк Ілля дійде аж до столиці,
Не бути при владі лиходію,
Перетворив імперію він на повію!
Нападають на Вкраїну скотиняки,
У мавзолеї вірять комуняки.
Якщо в Софію Київську не віддадуть
Корону, нащадки Володимира
Дійдуть до трону.
Великий лицар їде на коні,
І хліб й причастя у вині
Веде до перемоги армію він на чолі,
І мітка Господа у кожного в чолі
Не наче страшний сон для ворога вночі
Пророк ІЛЛЯ, начальник він погоди,
Веде Прадавню РУСЬ до перемоги,
І сатана іде з дороги.
Вклоняються у Богородиці Покрови,
Ідуть із нею навіть вороги.
І падають російські всі вожді,
Шалені йдуть по небі вже дощі.
І замість хліба в нас причастя,
Всевишній побажав Вкраїні Щастя..
Розкаявся народ до благодаті,
Держава в золоті ! Низькі податі,
І кожен раб перебуває в благодаті
Нечисті духи йдуть з України,
Буде Небесний град вже зватися столиця,
Бо наша заступниця є Небесна я Цариця.
Вона омофором накриває,
І від вогню нас укриває..
По всій державі сповідь і причастя
Ікона в паспорті на ЩАСТЯ...
Як полум'я горить, ось так іскристо і вогненно,
Так і я люблю тебе натхненно,
Як буревій що нищить на шляху своїм всі перепони,
І полетять у вічність всі перони.. Любити вічно тебе буду...
У вирій полетять ще не згорівши полум'яні вірші,
І блискавка не спалить почуття,
Бо це всесильне і гнітюче відчуття...
І я згадаю ті пророцтва що колись читали по руці,
І бути нам довіку у розлуці...
Ті квіти що цвітуть нехай зів'януть,
І сонце не дарує нам тепла
Нехай одвічні ріки ніколи не розтануть..
Творіння раю і творіння пекла...
Згадаєш ти як небо погубила,
Мечем розплавила життя...
Ти серце наче перстень загубила,
І кинула у вічність забуття.
Веретено перестане ниті дарувати,
І доля скаже що потрібно забувати.
А я піду до сфінкса щоб пізнати таємниці,
Ти наче найцінніша картина із крамниці...
Як жаль зів'яли вже сади Семіраміди,
І рухнули імперії старі...
І ми не можемо кохати мов прадавні государі...
В яких кохання мрія неземна,
Що ж говорити надворі війна... Можливо коли ріки береги затоплять,
І прокинуться прадавні моря,
Тоді любові почуття охоплять... Тоді не знатиму кохана горя...
Ах жаль що вимерли прадавні боги,
Покинули той вічний пантеон...
А я любов свою так підіймав на славний трон...
Якби прадавні боги ожили, і я пішов до них з поклоном,
Тоді б не я,а ти так поклонялась перед троном...
Прадавні ріки осінь затопила, Моря у ріки розлились,
і я мов те хлоп'я побіг весело сміючись.
Тоді могутній Посейдон, здійняв би бурю неземну,
І я признавсь тоді що покохав тебе одну...
Тоді б Сварог подарував житам колосся.
А я найкращу квітку так заплітав тобі в волосся...
Тоді б я мав за заступницю Афіну,
І мудрість я беріг немов перлину...
Тоді б богиня Афродита була б найвищим божеством,
І не губив тоді б себе вічно гнітючим я блаженством...
Ах жаль що вимерли боги,
І не знайти мені спасіння,
І я немов пропащий садівник що засіває паросток насіння...
І з нього вже не проросте любов,
Бо сонце палить так безжально,
А в серці в тебе не любов,
Та це звучить ось так печально...
На рунах нема сенсу вже гадати...
Вже Одіна немає він в Валгаллі,
Та лиш про тебе я згадаю на серці смуток і печалі...
Та ти і досі як Валькірія,
Що мчить по небесах мов в дивнім сні,
Стихії підкоривши так всесильні, ти не полишиш навіть вісні...
Так пробудивши творчість у мені... Жаль вимерли прадавні боги,
І духи тих стихій, не серед нас,
А істини скрижалі вороги...
Нема того хто б відродив,
Тоді б напевно я ніколи на твою любов не ворожив...
Ах жаль немає тих богів...
А я прихильність свого Бога нічим нітрохи не знайшов.
Я знаю грішник, творця супроти я пішов...
Та якби він хоч трохи полюбив,
то від кохання для поета еліксир знайшов...
Прадавні вимерли боги, а наш сучасний не спасає...
Коли у мене серце від вогню так замерзає...
Холоне серце, а Господь десь високо у небесах,
Стихіями так гучно управляє...
Якби ж він знав як серце без любові помирає...
Якби поміг тоді б і я покинув давні пророцтва,
Забув про горе і печаль,
Полишив забуття і відчай...
Покинув я одвічні ворожіння...
А якщо ні не вимерли боги?
Тоді під покровительством зорі,
під небом чистим мов спасіння,
І я просив в Богів благословіння...
Якби від холоду я не згорів,
То не просив прощення в Асамблеї Богів...
Руки мої то вітри Стрибога,
Як могутня священна дорога
Підійму руки я і прокинуться давні моря,
Знаю слов'янського роду я
Рука меч , нога меч
Глянув в священну далеч
Наді мною могутній бог
Ім'я йому Великий Сварог
Це бог Вогню святих дорог
Глянув у Навєвий світ
Там Велес складав завіт
Щастя мені відрада
Бо зі мною богиня Лада
Руки мої блискавки
А ноги громи,
Нашле Морена на ворога холоди
Моя земля священні води,
Планета чекає великого чаклуна,
Жерця священного Перуна..
Природа це Зелений чоловік,
Завіт з слов'янами на вік.
Природа розквіт Сварога,
Ніч впаде на Вкраїни ворога..
Рука молот нога молот,
Страх ворога наче холод..
Руки мої то могутні моря,
Бо слов'янського роду я.
Погляд мій то вогонь
І світло з сильних долонь.
Дитя я священного Роду,
Прадавнього хороводу..
Шкода в предків було капище,
А в країні моїй попелище.
Покровителькою моєю є Макош
Що є богинею долі також.
Ще не вмерли священні волхви поки є ми.
І проведу рукою я і прокинуться давні моря,
Викличу блискавку я.
Помолюсь і пройдуть дощі,
Бо слов'янські боги вищі.
Святобор на землю прийде,
І врожаю море буде...
Я нащадок богів слов'янських!
Не буде в мене звичок поганських..
Боги подарують священну воду,
Бо живу за законами роду!!!
Мудрості- премудрості (притчі)

Наше життя – це наче хвиля –та так морська, така нестримна і така крута. Життєвий буревій- це ніби сокіл, в леті днів блукає серед неба. Думки- ті , що від серця линуть, оті є правда, де є сонце, що палить день й зникає мимохіть. Пройдуть роки і нездійсненні мрії пройдуть немов світлина добра. Пройдуть і здійсняться. Пливти за течією часу, іти за промайнули днем, а , може , бігти за промінням, промінням спокою і суєти. Думати , мріяти , сміятись, радіти. Горіти в полум’ї, і мабуть спалахнути. Шукать себе і не збагнути. Оце і все, а мабуть ні. Кажуть життя – це є та дума, котру колись писали кобзарі. А ніч- це відпочинок сонця, дня , що прагне втихомирить час. А де ж є філософія буття . Буття – це плин життя , могутній смолоскип , той , що горить , тоді , коли згорає минає день і ніч минає. Лиш промайнуть, покинуть простір і летіть. Боятись Бога , та не намагатись ті помисли , що в світлому письмі написані. Хіба таке можливо? Боятись й вірить, вірить і змиритись. Шукати спомин, спокій й доброту , хіба це все, що може враз людина. Її життя – це нива непочата, з початком, з серединою , з кінцем. У доброти немає меж, як і у зла нема спокути, а може є. А може , аможе все ж існує. У шурхоті листа, у погляді світлини, у майбутті і в небесному повітрі усе там є . А як же ми і наші , долі людські , вони усе пробачать. Пробачать за те , що ми зійшли із шляху вказаного нами, а мабуть ні , ми вибрали той шлях, та все могло інакше бути.

Навіщо зривати колосся ,коли ти не прагнеш з`їсти хліба . Для чого пити воду , коли ти не спраглий. Чому ми прагнемо осудити когось, коли самі , не варті й мідного гроша. Чому в просторах сьогодення ми шукаємо щось, щось , що є гірше ніж ми можемо для себе знайти. А знайшовши добре , відштовхуємо його. Чому ми робимо вибір в ту чи іншу сторону, а потім жалкуємо про це. В кожного є своя мета і не обчислиш її у цифрах. Книги це добре- вони дають знання, знайомлять нас з життям інших, з їх долями. Та вибір ми повинні зробити самі і це є життєва правда. І ронія в тому , що коли зробивши невірний крок доля дає негаразди для того , щоб відштовхнути від помилки, але буває запізно.

Занепавший сад, подібний до руїни, змарноване життя, це ніби вирвана сторінка. Втрачена совість- то є розбитий камінь, а пошуки поганого , мабуть , то є блукаючий птах , що не може знайти свого гнізда. Переписана сторінка, то є зміна , перехід на ту чи іншу сторону твоєї долі. Спалене колосся , то є спалені наші переконання, які могли б дати плоди, дати засоби до існування. Всохле джерело , то мабуть втрачене життя у майбутті пройдених днів. Натомість засіяна нива, що дає хороший урожай, це наші правильні вчинки, прозоре , чисте джерело це світла місія, життя повне радості й добра. Мудрість - це є чеснота вірної людини, яка знаходить свої переконання, пропустивши їх через призму думок і життєвий досвід.

Читати і слухати , мріяти і не боятись , шукати і знаходити. Загубивши помисли в таєні незбагненного вміти відшукати оту середину , яка є основою наших вчинків. Коли ти шукаєш щось, то по-справжньому знаходиш, а коли вчинки і ідеї продиктовані кимось , тоді твоє кредо не є оригінальним. Звичайно ти можеш прислухатись до чиїхось думок , сказаних колись, або сказаних щойно. Перлиною слова може навіть дружня порада. Порада сказана розумно і мудрою людиною. Наш життєвий світ повен цікавого . Але ми чомусь розкидаємі знищуємо свій вільний час на непотрібне . А здавалось відшукати далекоглядність і мінливість часу вже просто. Але це не так все починається з виховання , того , що тобі дають рідні та близькі. Далі ти вчишся аналізувати пройдені і наступивші моменти . крок ,що ти робиш може не такий правильний , але це є вибір . Ти вступаєш в життя по-справжньому лише тоді , коли ти знаходиш ціль у житті . а коли ти не спроможний зробити хоча б щось для цього . Ц е означає ,ти не можеш вступити в самостійне життя. Твої руки мають знати ремесло , твої твої думки мають бути світлими, мрії наповнені світлими помислами , а розум завше тверезим.


Усе минає і плинність часу вічною не буде. Усе минає і день і ніч усе зникає. І помисли , що є у нашім серці, вони живі допоки є ми в світі . і кість художника , котрий шедевр малює , і руки хлібороба – це є життя , котре любов дарує. У гніві ми буваємо черстві, у слові іноді жорстокі . і хай нас негаразди старять , буваєм ми у єдності міцні . Душею не кривити , молодіти . І думати про літо золоте ,воно пекуче і жарке, ами , ми є люди. І наша гордість і кроки мудрості святі , печалі гіркота насіння для нас повинно бути як прозріння. Якщо засіять поле мудрості насінням крепості не в силі . тоді йдемо до мудреця , до світла . бо світло , те живе , його не загасить. Шукати і знаходити ту мить , мить для спокути і для вчинків добрих мить .

Дорогою життя іти і прямувати , дорогою падіння лиш пройти , пройти але не впасти , не схилитись , усміхнутись – прозорої води напитись. Шляхом мрійливих сподівань лиш крокувати , про віру і надію і любов не забувати. Пройти шляхом утрачених бажаньй думок нектар з любов`ю іспивати . Забути горе , в радість крокувати . мрійливих загадок і прощених імен. Та перейти життєвий океан. Усе це краще ніж дурман високих цілей і вершин, вершин , що перекреслюють буття. Це лиш омана одного перехрестя й повість одного романа. Дорога та твоя , твоя стежина, її не можна перекреслить, бо це дар,дар тієї істини , що є в тобі . І ти не можеш залишить свою дорогу , хоча вона і іншою стежиною вже в`ється.

Перекреслена доля ,перехрестя думок , мрій і сподівань свічадо. Надія , надія яка є ключем до розуміння. Океан пристрасті й фантазій море. Залишена печаль і радості миттєвість . Утрачена істина і промайнулий день. І смутку морок , й радісний промінчик . А несказанно філософія життя – усе це є її поняття – щось таке незрозуміле . Покинутий човен- це завершена життєва плинність. Це немов покинута дорога ,якою все життя йдеш, але вреші –решт зходиш з нього. Це мабуть як сонце, котре в одну пору року року світить яскравіше, це як джерело , котре в одну мить перестало давати життєдайні роси, роси прохолодні, ковток для спраглого . це як поле . Поле хлібороба , котре в один час заколосівало , і давало хліб, а зараз не дало врожаю. Але є надія , що дасть його пізніше. І від рук хлібороба це також залежить , адже його золоті руки засівають ниву і збирають урожай . ми всі є часточкою природи , з нею потрібно дружити ,і вона віддячить тобі взаємністю. І помисли потрібно мати чисті ,вони вони дадуть плоди майбутнього зростання .

Наше буття і смутку мить і радості життя натхнення не в силі грифель описать , не в силі пензлем дивним змалювати. Ми будуємо й руйнуємо,і замки із піску як наші долі… Ми поринаєм в океан , перепетій життєвих бурю не всилі остудить навіть вулкан. Ми щось плануєм і виписуємо в аркуші життя всі наші мрії. І поклик власної душі в думках своїх лелієм . Вся простота і складність світу нашого у тому , що побороть її не в силі кожен. Адже життя будує несподівані мости, руйнує і затоплює береги нашого пізнання. Ми шукаємо себе і знаходимо лиш тоді , коли це потрібно нам, але не завше коли це варте того… Ми згадуємо людей , що допомагали по камінчику будувати храм нашої долі. Коли ми тонемо у озері страждань наш біль і смуток осушує полум`я любові . коли ж ми палаємо у вогні всеохоплюючого полум`я , полум`я гніву, тоді роса сумління охолоджує його.

Три кроки до добра , любові й розуміння. Три повільних , а водночас таких довгих кроки. Оступившись один раз , коли нога твоя спіткнулась, інша тебе підтримає . Ти йтимеш дорогою розлогою, знищеною, але твій шлях завше буде добрим,а коли ти прямуватимеш шляхом осипаним золотом , ти завше крокуватимеш назад. Колись мудрець запитав перебуваючи в скруті ,чому я весь час шукаю правду , а знаходжу лише незгоду й негаразди. Світлий розум відповів ти повинен бачити не тільки розумом, а вірою й серцем. Твоє джерело не всохне, поки ти не даватимеш сонцю спалити його. Але як я можу не дати сонцю висушити джерело? Сонце воно високо в небі , а джерело на землі і дуже далеко від небесного світила. А ти просто вір , і віра дасть тобі впевненість, а віривши ти будеш надіятись. А де віра, надія там і любов третьою буде. Але як вірити , коли на мою долю випало стільки болю , втрат , смутку, а ти вір , і вір не лише очам(це дійсне), а й душі своїй вір. Мудрець усміхнувся й повірив . По-справжньому повірив , і доброта , щастя ,любов оселились в його серці. І сказав він я знайшов те , що шукав . Є вища сила й розум ми черпаємо від неї , а не створюємо самі . Від тоді його життєві переконання змінились назавжди…

Наші негаразди- це ніби темниця , в якій зачинені двері. Яку вкриває темрява і здавалося б немає просвітку. Але в ній є маленьке віконечко. Віконечко- це шанс . Шанс того , що все налагодиться . І промінчик світла – це є свічадо до якого ще не пізно повернутися . Людина, що повірила ,та вибереться з темниці і зустріне сонце- сонце щастя . Та ж що не має віри , та не знатиме щастя і її життєві проблеми будуть для неї темницею…

Колись садівник посадив дерево. Але воно не давало плодів. Він надіявся і вірив , що воно дасть плід, та дерево те не могло дати плода адже була посуха. Садівник втратив віру , думаючи що дерево всохне. Але в скрутну годину дерево проросло і дало урожай. Так і наші вчинки .Коли ми щось будуємо, то ждемо прекрасних результатів. Але не завше їх отримуємо . ми втрачаємо віру й сподівання . але роблячи добрі вчинки ми наближаємо час порятунку всього що нас оточує… Притчі
У мудрого старця запитав чоловік Чому моє життя нікчемне і втратило сенс буття ? Старець відповів : Чаша твоя переповнена стражданнями , а все тому , а все тому , що чаша з якої ти п’єш переповнена вином. Вино повинно бути для причастя таєн, але ніяк не для упивання. Ось твоє планування життя мало б бути досконалим , ти мав би все і дім і сімю й роботу. Але ти все загубив . Ось маятник твого годинника, він майже зупинився , ось скрижалі мудрості , але ти про них забув. Але найгірше те, що чаша твого життя перехилена, і ти майже скотився на низ. Краще б ти в першу чашу налив води, освячував свій розум добрими вчинками. Бо перша чаша – це твоя пристрасть до чогось, але друга чаша- чаша помислів її мав освятити ти своїми діяннями. Але невже я не маю ніякого шансу це побороти? Маєш, але якщо зараз, в цей час , в цю мить почнеш діяти ,і можливо з повелінням вищих сил у тебе все вдастся . Але найгірше те , що молодь, яка має бачить перед собою, що грозить іншим , сама починає ставати на той же шлях.

Чисті промисли подібні до кришталевої ріки , брудні до болота . Добра людина – це наче світла днина , а зла –це є буря з вітром . Сильна віра , то міцна фортеця , а слабка, подібна до піщаного каменя . Життєві перипетії , то є ніби лавина , що звивається на твою голову, а надія , то є спасіння від неї.

Квітучий сад ,це немов райдуга серед неба . Все в цьому світлі обумовлено. Кожна частинка матерії досконала . І сад створений людиною , то є її праця . А матерія створена небом. І зриваючи плід ми повинні пам’ятати , що яблуня може давати плоди лише при старанні садівника. Але праця садівника , то не єдине , що впливає на урожай , бо це сприятливі чи не сприятливі умови, які дає небо . Так і ми будуємо шляхи самі (впливаючи на життєву дорогу), та це є Божа іскра, якою ми наділяємось з дитинства. Але вибір дається кожному та лише від нас залежить яким він буде.

Що спiльного мiж каменем , що лежить при дорозi, струмком , що тече i дорогами , що зливаються в перехрестя ?????????????????? Все просто - камiнь, то основа твого життя(як дiм закладаеться з фундаменту , так i твое життя мае основу), струмок - це е твое життя, якщо будеш дбати про нього ,воно буде чистим i безхмарним.Ну а дороги , що зливаються в перехрестя- це є вибiр вiд якого залежить твое життя. Стоятимеш на роздорiжжi, а бо ж обереш свiй шлях. Головне , щоб був вiн вiрним...
Правитель запропонував своєму слузі декілька чаш. Одна була золотою і наповнена золотими монетами, інша була срібною та з коштовним камінням, а третя звичайною- а наповнена водою. Слуга подумав і вибрав третю – звичайну. Правитель здивувався і запитав:- Чому ти зробив такий вибір? Слуга відповів:- Золото належить моєму володарю, так само як і срібло, я ж не достоєн його. Нехай воно йде на добрі справи. А чашу з водою я прийму- то як ковток води спраглому.
Страницы: Первая Предыдущая 1 2
Эта информация оказалась полезной?
Да! Эта информация нужная и полезная. Не нуждается в доработке. Спасибо!
Не нашли нужной информации?
Нажмите и опишите, что Вы искали. Оставьте контактные данные. Мы постараемся помочь Вам. Спасибо!
9ть кругов ада Alien Alien god Alien gods Aliens Aliens god Angel alien Angels alien Angels aliens Bible ufo Christianity Diezel sun Diezelsun God alien Gods alien Gods aliens Jesus christ alien Jesus christ aliens Messenger god Nordic alien Nordic aliens Orthodox Saint Saint aliens Saint ufo Saints Saints ufo Ufo Ufo angel Ufo bible Ufo god Ufo gods Ufo jesus christ Usa авария авеста автомобиль активист америка амулет амулеты ангелы инопланетяне ангелы нло анонс анонс видео аскеза аскеза богу астрология астропсихология атеист атрибутика аферизм ацетилхолин барышня башня бесплатно битва экстрасенсов благие дела благотворительность благотворительность виктана блокиратор гпз бог богатство боги боги инопланетяне божественная энергия болото бостон буря буша вазопрессин вашингтон вебинар веды великий переход вера верещагин верующие достали видео видео ролик о аде видеоблог виктан вип доступ витктан вконтакте возврат долга воздействие возможности вопрос вопрос - ответ вопрос ответ воспитание вот как бывает время все о деньгах все о привороте всеукраинская конференция выходной день где и как хоронят колдунов где сделать приворот глупые затеи гнездо гормоны грех дар от бога дебиля деградация демоны деньги деньги добро деньги зло деньги при помощи ритуала дети диагностика диагностика на порчи долг долги допамин (дофамин) душа душу дьяволу дьявол евангелисты желания жена женщина женщины женщины и мужчины жизнь зависть заказ ритуала запись на прием заратустра зачем смерти коса защита от порчи земля знакомый знания зона комфорта ивана купала. обряды игры идиоты иеговы иерусалим изменения израиль иисус иисус христос инопланетяне или на разных языках иллюзия свободы инопланетяне инопланетяни инопланетянин исповедь история исцеление исцелять иудаизм к людям к миру как жить как задать вопрос как легко получить деньги как наладить связь с миром как почитать умерших как правильно надо учить ребенка.богатство как правильно ходить в церковь как разбогатеть как распознать амулет как распоряжаться как сделать амулет талисман как сделать приворот как сделать хорошо какие вопросы остаются без ответа каналы кармический возврат картинка деньги качество жизни кидалово кино кладбище колдовские свечи колдовской канал колдовство колдовство в сша колдовство в церкви колдун командировка командировка в сша контракт с дьяволом конференция коса космос космоэнергет космоэнергетика кремировать кривой рог кто придумал деньги куда попадаем после смерти куплю

... Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru ..

















X